Потураючи власним лінощам, вже кілька разів робив великі фрикадельки. Досить великі, розміров як добра сніжка, вагою під 200 грамів, вони радують очі та шлунки. І тут зовсім недоречні коментарі: погарячкував, чи, психанув. 
Виявляється, що я приготував, але на український манер, східну страву — кюфту. Не можна сказати, що я кюфту ніколи не їв, але це було так давно, що спогади загубилися в життєвому вирі. Можливо, що хтось з нас і не чув такого слова, тому я поясню: кюфта — це великі кульки, переважно з баранини зі спеціями, відварені в воді. А назва кюфта й переводиться з багатьох південних мов, як “м’ясні кульки”.
Баранини зараз не особливо можна купити, тому й робити їх я буду з нашими особливостями з місцевих продуктів. Головна особливість — це те, що фарш яловичо-свинячий: на вісімдесят відсотків яловичина, а інша частина — свинина. Фарш перемелюється мясорубкою з найменшою сіточкою. Якщо не ліньки, прокрутимо фарш два рази. Солимо. Скільки солі? На кілограм чайна ложка з верхом. Дрібненько ріжем цибулину, додаємо до фаршу. Пів чайної ложки чорного меленого перця, гострого червоного, півтори чайної ложки карі та ложечка куркуми. Перемішуємо і відбиваємо фарш. Може хтось не знає, що таке відбивати? Так я розкажу. Це ви берете весь фарш, піднімаєте його над посудом, в якому вимішуєте і з силою кидаєте назад до миски. І так треба зробити разів десять, чи навіть п’ятнадцять. Коли так зробити, то фарш стає щільним та гладким. Далі треба згадати сонячне дитинство та наліпити з цього фаршу сніжки. Ліпимо не поспішаючи, перекидаючи фарш з руки на руку. Тепер друга українська особливість: ми будемо не варити, а тушити наші кульки, та ще й із зажаркою. Для цього підсмажую на олії, в тому посуді де буде потім готуватися, подрібнену цибулину та натерту на тертушці морквину. Смажу до золотинки, тим самим додаю ще трішки смаку. Викладаємо кульки і заливаємо водою. Солю воду із розрахунку: чайна ложка без верху на літр рідини. Додаю чайну ложку суміші перців, пару лаврових листочків та суміш ароматних трав (наприклад прованських). Ставлю на невеликий вогонь тушкуватися приблизно на годину. До речі, якщо є мультиварка, то взагалі дуже зручно: і цибуля з морквою смажаться, поки з фаршем займаюся, і потім заклав продукти, виставив час — і вільний.
Як приготувалися, даємо настоятися хвилин із двадцять і сідаємо їсти.
Кюфта подається з рідиною, в якій вона варилася, щедро посипана зеленою городиною. Я спробував і вирішив, що зовсім не зашкодить сметана: це буде зовсім по-українськи. До речі рідина після того, як тефтелі протушкувалися, має дуже насичений приємний смак. 
Смачного.
