Шніцель

Відень! Перша мандрівка після всяких півторарічних карантинів… А у Відні, разом із чарівними музеями, – захер, похер, штрудель та тафєльшпіц…

І ось сьогодні, повернувшись додому і трішечки відпочивши від відпочинку, на сніданок – шніцель. Їли ми шніцель і з яловичини, і зі свинини, і обох називали «віденський шніцель». Мені ближче і простіше знайти гарний шматок свиного ошийку, ніж яловичину без прожилок.

Знайшли, відрізали товщиною з два сантиметра. Відбили, намагаючись надати м’ясному коржикові округлу форму та товщину міліметрів із п’ять. Для цього відбиваємо молотком, поклавши і прикривши зверху поліетиленом – звичайним пакетом. Беремо три тарілки. В одну насипаємо борошна, в іншу вбиваємо пару яєць, солимо та перемішуємо їх, а в третю – панірувальні сухарі.

Відбитий шматок м’яса вивалюємо в борошні, далі в яйце, потім в сухарі. Дехто пише, що яйце і сухарі треба повторити ще раз, але я не згоден. На великій пательні розігріваємо рафіновану олію – налити щедро, на палець товщиною. Додаємо в неї 100 грамів вершкового масла. Гарно нагріваємо і опускаємо наш шніцель. Смажити хвилини з двв, а потім перевернути. На іншому боці теж смажимо пару хвилини на великому вогні. Взагалі кажуть, що автентично смажити на свинячому смальці, але мені більш подобається суміш олії та вершкового масла.

Посмажили? Має вийти м’яке м’ясо і хрустка паніровка. Ніяких кетчупів до шніцеля не треба, але чверть лимона обов’язкова.

Картопляний салат, який зазвичай подають до шніцеля, я не робив, хоча він дуже смачний, недаремно його полюбляв Хемінгуєй. 🙂

Смачного! Якщо ви ще не потрапили у Відень на горнятко кави – може шніцель то саме те, що допоможе морально зібратися і поїхати до цього чарівного місця! 😉