Зелений когут

Хоч і не однозначне відношення у мене до зеленого кольору, але ця приправа, чи заправка, чи дідько знає як її називати має назву “Зелений когут” Чого? Чесно не уявляю, але знав я її і готував раніше, ніж зелене лихо накрило нашу країну… Не будемо про сумне. Сьогодні у нас вже літо, тому поки ще часнична гичка молода, треба цим користуватися і заготовити таку собі заправку, яка дуже пасує просто полити помідорки, чи додати трішки часничного духу до літньої салатки.
Побалакали, тепер почнемо готувати. Беремо молодий часник з зеленим баділлям. Білу частину нарізаємо вздовж, а потім все, разом і тоненько поперек. Солимо. Перемішуємо. Засипаємо в чисту банку і заливаємо запашною домашньою олією зі смаженого насіння…
Ставимо до холодильника на три-чотири дні. Все! Настоявся наш когут?
Ріжемо пластинами помідорку товщиною міліметрів п’ять – шість, трішечки перчимо чорним перцем і викладуємо зверху зеленого когута.
Коли я перший раз це попробував я був дуже вражений – чого, чого я цього не знав і не робив раніше… Тепер кожну весну я готую баночку – другу. Термічної обробки немає, тому термін придатності дуже обмежений. Але, ще жодного разу не було, щоб когут зіпсувався – з’їдається він набагато раніше. До речі, часник з зеленим стеблем треба шукати на базарі, в магазинах його на жаль немає.
Смачного.
P.S. коли будете нарізати – будьте обачливими, пам’ятайте, що ножі повинні бути гострі, а пальці, які тримають продукт піджаті, і ніж, своєю боковою стороною повинен просто ковзати по фалангах піджатих пальців. 😉

Обновлено: 06/01/2024 — 02:25