Смачний та незвичайний плов. Ще й має власну назву, що показує, що це не сучасна вигадка модних кулінахерів. Взагалі, завжди думав, що плов робиться виключно з рису, але випадково побачив ролик в ютубі та вирішив повивчати цю тему. Гарно зараз з інтернетом — ввів в Гугл, що хочеш знайти — і одразу отримав гору інформації: як відверту маячню, так і досить корисні посилання. А в роки моєї молодості, щоб щось цікаве дізнатися треба було йти в бібліотеку, сидіти в читальному залі чи тягнути книжки додому… Щось я включив дідугана… вибачаюсь. 🙂 Повертаємося до плова. Першоджерела пропонують приготувати локшину самостійно, але я, подивившись ролики, побачив, що багато готують на звичайній вермішелі, хоч і кажуть, що локшину треба самому готувати. Я теж вирішив взяти вермішель в магазині і не заморочуватися з тістом.
На 600 грамів вермішелі беремо:
• 150 г олії
• 2 цибулини
• 500 г мʼяса
• 300 г моркви
• сіль
• перець
Готувати будемо в чавунному казані.
Для початку в сухому казані підсмажуємо вермішель. Смажимо, постійно помішуючи, до золотистого кольору. Це потрібно, щоб надалі в процесі готування локшина чи вермішель не розварилася.
Далі висипаємо обсмажену вермішель в якусь миску, і починаємо готувати зірвак.
/Ріжемо мʼясо невеличкими шматочками, сантиметра по чотири на сторону. Цибулю —напівкільцями. Моркву — соломкою, але трошки тоншою, ніж для звичайного плова.
В казан наливаємо олію, нагріваємо, і смажимо цибулю так, щоб трошки почала золотитися. Відсовуєму цибулю вбік, і на вільне місце викладаємо мʼясо. Смажимо на великому вогні до легкої скоринки. Зверху висипаємо моркву. Даємо їй кілька хвилин прогрітися та перемішуємо. Як морква трошки поміняє колір та почне ставати мʼякою, доливаємо гарячої води так, щоб вода десь на сантиметр була вище за обсмажені продукти. Солимо. Перчимо. Вогонь робимо досить маленький та тушкуємо, чи як його правильно сказати, півгодини.
За цей час трошки води із зірвака випарується, і ми насипаємо вермішель. Води має бути стільки, щоб вона ледь доторкалася до вермішелі. Фактично, готування майже на пару. Якщо води не вистачає, обережно додаємо окріп. Кілька разів вермішель, але тільки вермішель, а не зірвак, треба перемішати. В якийсь момент бачимо, що вермішель стала досить мʼякою, а рідина залишилася майже на дні. Перемішуємо все, бо нам тепер треба, щоб вона просякла зірваком, фактично пахучою олією зі смаками моркви, цибулі та мʼяса. Виключаємо вогонь, накриваємо кришкою та залишаємо хвилин на 20.
Ось і все. Зіру, перець й часник класти не треба. Смак отримуємо досить ніжний, хоча ніхто не забороняє в зірвак покласти головку часнику, без зовнішнього лушпиння, та трошки зіри.
Дуже смачно, якщо до цього плова буде якийсь легенький весняний салат — огірочки, помідори чи взагалі салат з капусти.
Смачного!
