Сьогодні знову дощ, а термометр показує 10 градусів. Радує що тепла, а не морозу. Але дуже мені потеплішало на серці, коли я згадав, що вирішив зранку поснідати реберцями. Люблю я запечені свинячі ребра. І готуються гарно, й смачні неймовірно, й жирненькі, і без вуглеводів. Так, як мені смакує — це трішки ребер і багато м’яса з прошарком сала. Дивно, але в багатьох «ребернях» вважається, що в ребрах головне саме ребра, а м’ясо, а тим паче сало, на ребрах — то майже зайве. Нам таке не годиться, ми не собаки, на кістки не кидаємося. Свої вподобання щодо реберець я сказав, і я навіть зовсім не буду лаятися з тими, хто вважає, що жирні ребра це фу. Тепер почнемо готувати. Тут також є два шляхи: якщо реберця не дуже товсті, то їх можна замаринувати та запекти в духовці. Мінус, як мені здається, це дуже довго готується: і маринується, щоб було смачно, кілька діб, і запікається не 15 хвилин, і, як на мене, то я люблю жирніші. Тепер напишу, як готую реберця я. Для початку я їх поріжу. Ріжу я їх шматками по два-три ребра в одному. Так вони соковитіші та й порція — один шматок. Перед цим, якщо не забуваю, знімаю плівку зі сторони кісточок. Далі я ребра відварюю. Відварюю зі спеціями. Які саме спеції, вирішує кожен сам. Я кладу чорний перець, коріандр, трішки бадьяну і теж трішечки кардамону. Обов’язково невеличку морквину та півцибулинки. Тепер заливаю гарячою водою і ставлю варитися. Варитися на невеличкому вогні ребра повинні десь півтори години, а то й дві. У мене мультиварка-повільноварка, тому я вчиняю трішки по-іншому. Я виставляю у неї 85 градусів і залишаю ребра на ніч. М’ясо стає дуже ніжним, трішки жиру витоплюється, одним словом, майже модний “сувід”.
А далі просто. Ребра дістаємо, ті, що прямо зараз будемо їсти, обмазуємо обмазкою і відправляємо до розігрітої духовки. Через деякий час, як трішки припіклася обмазка, мажемо ще раз. Залишки м’яса дістаємо з каструлі, складаємо в якийсь там контейнер, даємо охолонути й ставимо до холодильника. Отже, як захотілося поласувати, чи хтось шановний в гості заскочив на чарочку — дістали, розігріли пару хвилин в мікрохвильовці, обмазали намазкою й швиденько запекли в духовці.
Про намазку. Можна в намазку додавати все, що забажається, але я використовую найпростішу: мед, соєвий соус, гірчиця та інколи трішечки томатного соусу чи звичайного кетчупу. Ось наче й усе.
Після всіх наших маніпулювань ми отримуємо ніжне, тануче в роті м’ясо з легеньким присмаком спецій та ніжною гірчично-солодкою нотою.
Смачного.
Ще! Якщо зі спеціями та сіллю не дуже перебрали, то як бонус ви отримаєте трішечки ароматного бульйону, на якому дуже смачненько виходять китайсько-азіатські супчики.
І ще раз смачного.
