Десь у роки моєї молодості, хоч я і зараз не почуваюся старим, було багато нових моднячих страв. Це й фондю, і курка чи курча-гриль, і жульєн. Ось на жульєні ми й зупинимося. В ті давні часи були придбані кокотниці — невеличкі металеві тарілочки із ручкою, щоб було по-багатому, як в ресторані. 
До речі, коштував жульєн наче півлітака, хоча як на мене, щоб нормально поїсти, їх треба було порцій із п’ять. Але що нарід не робить заради понтів: замовляли і з виглядом знавців фанцузької кухні смакували.
Поліз я якось в шафу і побачив ті кокотниці. І накатила ностальгія, і в душі щось йокнуло, і вирішив я тряхнути стариною, поки вона ще не відвалилася.
І на обід, а потім і на вечір був у нас жульєн.
Взяв я 350 грамів курячого філе, 350 грамів печериць, цибулину, 50 грамів гарного вершкового масла, 150 грамів твердого сиру та 200 грамів двацятивідсоткових вершків. Ще взяв мускатний горіх, перець, сіль та ложку борошна.
Філе розпустив на тоненькі пластини, на олії швиденько підсмажив з обох боків і залишив охолонути. Цибулину порізав дрібненько і обсмажив до м’якості. Печериці порізав дрібною соломкою й також в декілька заходів обсмажив на олії. Це важливо: гриби мають саме смажитися, а якщо іх усі висипати одразу, то вони віддадуть вологу і будуть тушкуватися. Поки ми смажили цибулю та печериці, курка охолола і теж була тоненько порізана.
Все змішали разом, посолили та добряче поперчили.
Готуємо соус. На пательню або в сотейник висипаємо борошно і, постійно перемішуючи, обсмажуємо його до кремового кольору. Додаємо вершкове масло і, коли воно розтопилося, виливаємо вершки, перемішуємо, щоб не було грудочок і натираємо мускатний горіх. Гріємо, але не до кипіння, а до того, як почне густішати. Все, соус готовий. Зазвичай його називають бешамель.
Засипаємо в соус курку з грибами, перемішуємо і прогріваємо ще хвилинку.
Розкладаємо по кокотницях і щедро притрушуємо тертим на великій теркачці сиром.
Далі все просто: ставимо до духовки, прогріту до 180 градусів на 15-20 хвилин, а потім, якщо захочете, на 2 хвилинки під верхній гриль — щоб на сирі з’явилися невеликі апетитні підпалини.
Або якщо їсти не зараз — накриваємо плівкою і ставимо не до духовки, а до холодильника. Потім розігрієте і з’їсте.
Якщо немає кокотниць, то то не біда — підійдуть невеличкі формочки для запікання. Ну, а якщо і їх немає, то підійде і велика форма, але то вже буде не жульєн, а якось запіканка.
Смачного!
P.S. Цікаво, а самі французи знають, що у них є така страва?
