Погода сьогодні не дуже: знову дощ і низький тиск, тому сьогодні щось нове готувати не хочеться, і я розповім про корейську моркву. Проте із Кореєю ця морква пов’язана так, як і борщ із Московією… Але на базарі такою морквою торгують саме корейці, які її й виготовляють. Найскладніше при виготовленні — це тоненько порізати моркву. Для досвідчених кухарів чи плюшкіних, у яких на кухні є безліч різноманітних пристроїв, існує таке диво, як мандоліна чи, по-простому, терка для корейської моркви. Але сьогодні я покажу, як порізати моркву звичайним ножем. Моркву миємо та чистимо. Відрізаємо до червоного верхню частину. Обережно відрізаємо трішки морквини уздовж, тим самим робимо майданчик, на якому морквина буде лежати та не кататися, коли ми її будемо різати. Кладемо зрізом до столу. По діагоналі тоненько ріжемо пластинки. Далі беремо по дві-три пластинки й уздовж довгої сторони нарізаємо тонесенько. Ось і все. Моркву порізали.
Кладемо моркву до глибокої миски. Солимо. Кидаємо пучку цукру. Бризкаємо оцтом. Перемішуємо. Вичавлюємо на центр моркви часник, розраховуючи два-три середніх по розміру зубчика на одну морквину. На часник насипаємо червоний гострий перець чверть чайної ложки, чверть меленого чорного перцю та пів чайної ложки товченого кореандру. Тепер найцікавіше. Беремо рафіновану соняшникову олію і гріємо її, навіть не гріємо, а розжарюємо. Але тут головне не перегріти. Треба, щоб гаряча олія, коли ми будемо виливати її на часник та спеції, зробила “шшшшш”, а не “пфух”. 
Якщо мій безконтактний термометр на бреше, то це десь близько 190 градусів. Скільки брати олії? Та грамів 20 на морквину. Гарячу олію виливаємо на часник і все перемішуємо. Даємо настоятися хвилин із десять — і морква готова.
Смачного.
