Кю-Кю
Ось що може бути цікавішим на сніданок за омлет? Тільки якісь його різновиди. Ось і сьогодні приготую я східний омлет, якщо його так можна назвати, “КюКю”. Страва персидська, і в перекладі з талишської — бити, взбивати (це не я такий вумний, про талишську — це я в Вікіпедії вичитав).
Так ось, це досить товстий омлет з зеленими травами, чи може зелені трави змішані з яйцями і запечені чи смажені на пательні. Зелених трав треба набагато більше, ніж яєць, ось тому одразу й не зрозуміло, що це таке. Але пусте базікати, ми не якісь там нероби, тому одягаємо хвартух, гостримо ножа і до роботи.
Беремо кінзу, петрушку, зелену цибулю, базилік, чи байдуже яка ще є у вас трава, хоча б навіть м’ята. Миємо. Обриваємо листочки або, якщо стебло м’якеньке, то подрібнюємо разом зі стеблом. Легенько збиваємо яйця, солимо, перчимо і перемішуємо з порізаними травами. На пательні на вершковому маслі обсмажуємо роздавлений зубчик часнику, але то не обов’язково. Виливаємо на пательню яйця, робимо маленький вогонь, накриваємо кришкою та смажимо поки не просмажиться на всю товщину. Або простіше, ставимо в розігріту духовку. В духовці напевно КюКю не підгорить. А далі просто перевертаємо омлет на інший бік. Як на мене, то це найскладніше. Я пристосувався таким чином: розрізаю коржик на чотири частини і перевертаю кожну окремо. Обсмажуємо трішечки і подаємо. 🙂
Їсти смачно із несолодким йогуртом, сметаною чи взагалі просто так!
Смачно, корисно, нажористо. 😉
Смачного.
P.S. Порада: щоб на животі не з’являвся зайвий жир, потрібно перед їжею застелити живіт серветкою.
Жерти треба охайно
