З дитинства не розумів сальтісон. Чи тому, що почув, що це: сіськи-піськи-хвіст, чи зовнішній вигляд мене не надихав, чи ще чомусь, але факт є – сальтісон дуже довго я не їв. Тепер звісно шкодую, бо дуже смачна страва, особливо з міцною гірчицею.
До сісєк із пісями ми опускатися не будемо, а приготуємо його з рульок. Так, я розумію, що це не буде сальтісон в справжньому його класичному вигляді, але так мені смачно і не клопітно готувати. Беремо пару рульок. Є велика спокуса приготувати з них щось на кшталт запеченого вепрового коліна, але ми сильні духом і цю спокусу оминаємо. Кладемо ці рульки в велику кастрюлю, заливаємо водою, солимо, кидаємо лаврушку, перці, чорний чи суміш та духмяний, цибулину. Ставимо на вогонь, даємо закипіти, вогонь робимо маленький, щоб навіть майже й не кипіло, і умліватиме так три години, чи навіть трішки більше, якщо ноги великі.
Поки все ще гаряче, дістаємо ногу, кладемо на велику тарілку. Розрізаємо вздовж і дістаємо кістку, або, якщо це рулька з задньої ноги, то дві. Вичавлюємо зубчиків з п’ять часнику. Ложкою розподіляємо рівномірно по м’ясу. Тепер головне: викладуємо все в якусь форму, застелену чи то харчовою плівкою чи просто тоненькими поліетиленовими пакетами. Трошки перчимо.
Класти треба так, щоб шкіра була знизу. Те саме робимо з другою рулькою, але її викладаємо шкірою догори.
Я подивився на бульон, на те скільки жиру плаває зверху, і кількома ложками, обережно зібраними, полив м’ясо. Тепер треба покласти зверху якусь кришку та поставити вагу. Даємо охолонути і ставимо до холодильника, чи, якщо зима, то на балкон.
За ніч наша страва застигне і буде готова для вживання.
Вживати тре з гірчицею або з хріном.
Смачного!
